УСІ ДІТИ ПИСЬМЕННИКИ І КАЗКАРІ

Газета «Українське Слово», №1-2, 2-15 січня 2013року.
Вероніка Барановська, світлина Олексія Плиска

У київському Центрі української культури і мистецтва відбулася презентація дитячої книжки Андрія Куркова та Тетяни Горюшиної «Чому їжачка ніхто не гладить?». У світлій і затишній залі Центру, оформленій автентичним українським вбранням і старовинними предметами побуту, для маленьких читачів було проведено аж два майстер-класи.
Перший – від знаного письменника про те, як складати казку, а другий – від ілюстратори цього твору, художниці Тетяни Горюшиної – із малювання пастелями.
Діти - учні 19-ї Київської гімназії – дуже втішили своєю щирою безпосередністю, бурхливою фантазією й неабиякими творчими здібностями.
А поки художниця-ілюстраторка Тетяна Горюшина вчила дітлахів малювати пастельною крейдою письменник Андрій Курков люб’язно погодився відповісти на кілька запитань кореспондента «Українського Слова».

«У ДІТЕЙ БАЧИШ ЇХНЮ СПРАВЖНЮ РЕАКЦІЮ»
 Чим Вас приваблюють ці зустрічі з дітьми, пане Андрію?
 Як Ви, певно, знаєте, я крім романів, пишу ще й дитячі казки. Для обговорення романів зустрічаюсь з дорослою аудиторією. Але з дітьми завжди веселіше. Бо дорослі – вже люди сформовані, вони самі себе цензурують, не дають собі розслабитись. А з дітьми приємно разом щось вигадувати, і вони підтримуватимуть.
Діти – вони всі письменники, всі казкарі. Вони постійно про щось фантазують, адже для них світ – іще не пізнаний. Для письменника це цікаво, бо додає енергії, інколи дещо згодом можна десь використати, вставити в якусь майбутню казку.
 Вам із дітьми приємніше зустрічатися, ніж з дорослими?
 Це різні зустрічі. Я можу лише сказати, що з дітьми – легше, бо є більше інтерактиву, більше діалогу…Дорослі слухають тебе, іноді ставлять запитання, але ти не відчуваєш, що вони думають насправді. А у дітей ти відразу бачиш їхню справжню реакцію, і вони самі це відчувають. Це симпатично.
 А як часто ви зустрічаєтеся з дітьми? Це ж не перша така зустріч?
 Такі майстер-класи я проводжу по всьому світу. У мене, наприклад, був нещодавно дуже цікавий майстер-клас із бідними дітьми у Шрі-Ланці…Не менш цікаво було і в Сингапурі, в Китаї, в місті Дубаї (ОАЕ), в турецькій школі. Це – пізнавально позаяк у дітей кожної нації – власна фантазія, і видно, що вони думають до чого мають нахили…
 А чим відрізняються діти інших країн від наших?
 Наприклад, у Шрі-Ланці фантазія завела дітей у джунглі, але там була дуже цікава ситуація. Там на рівні підсвідомості у дітей, котрі вигадували дитячу казку «вилізли», проблеми їхніх батьків, про які вони свідомо навіть не думали узагалі.
 А в інших країнах?
 Та всюди по-різному…Наприклад, у мусульманській школі для дівчат у Дубаї мене здивувало, що у дівчаток була дуже жорстока фантазія. Я розвертав їх на добру казку, а вони все одно прямували до жорстокої – і з помстою і навіть з кривавими убивствами. Цьому теж є якась соціальна причина.
 Проблеми дорослих відображаються на дітях…
 Безумовно…Приміром, турецькі діти мають таку саму фантазію, як наші.
Що ж до європейських дітей…У мене були зустрічі у Франції, Бельгії, Швейцарії - все, як у нас. Хоча мушу сказати, що наші діти розкомплексованіші, а там – діти закритіші. З цього видно, які стосунки мають батьки зі своїми знайомими. Тобто там, де менше дружби і більше ділових відносин, де люди живуть більш відокремлено, - у дітей менше фантазії.
 Де відбудеться Ваша наступна зустріч із маленькими читачами?
 Точно в Україні. Нещодавно я був у Тернополі і Тернопільській області, мав по три зустрічі на день.
Є ще багато запрошень у Києві робити такі майстер-класи, тож далі буде знову Київ, а там – побачимо. До кінця року я залишатимуся вдома, бо, щиро кажучи, вже наїздився – понад сім місяців їздив світом тільки цього року.
ДІАЛОГ ІЗ НАЙМОЛОДШИМИ – ДІАЛОГ ЧИСТОТИ І ПРАВДИ
Поспілкувалося «Українське Слово» і з генеральним директором Центру Світланою Долеско. Вона розповіла, що такі зустрічі відбуваються в рамках проекту «Діалог поколінь».
Світлана Долеско наголосила: «Ми намагаємося робити щось таке, що було б цікаве дітям і відволікало їх на якийсь час від телевізора, інтернету. І повірте – їм не головне, відома ця людина чи ні. Головне – що вона до них прийшла. Це діалог, що відбувається у нас із наймолодшими, - це діалог чистоти і правди».

Газета «Українське Слово», №1-2, 2-15 січня 2013року