Країна Мрій. 2012 рік.

Дев’ятий щорічний етно-фестиваль « Країна Мрій »

Ось і відбувся дев’ятий щорічний етно-фестиваль « Країна Мрій », який був започаткований Олегом Скрипкою у не такому вже і далекому 2004-му році.

Традиційно фестиваль має формат мистецького ярмарку, на території якого можна ще й повчитися у майстрів якому-небуть рукоділлю : чи ляльку змотать, чи підкову викувать, чи глечик виліпити. На цей раз можна було ще й у справжніх японців каліграфії повчитися.

Декілька пісенних майданчиків (окрім головного, який ретельно готувався до вечірнього мега-концерту) розважали відвідувачів музикою.

Козаки запрошували бажаючих позмагатися у мистецтви зривання шапок з опонентів (сподіваюся, що навички, якими так щедро ділилися козаки, не будуть використовуватись взимку, егеж…), стрілянню із лука та періодично бабахкали із гармати, яка, хоч и маленька, але міліція нервувалася…

Заклади харчування частували (небезкоштовно) квасом, варениками та іншими наїдками.

Що здивувало, так це те, що пиво наливати вдень було суворо заборонено. Тільки увечері. А ось таке (на фото) розливалося майже на кожному кутку…
Показ етно-моди теж був дуже доречним та цікавим.
Знайшов, нарешті, куди всі київські смітники від терористів заховали. Випадково знайшов. Тільки не кажіть терористам, будь ласка… Красно дякую.
Коли вже, нарешті, вирішив освіжитися квасом, на груди впало отаке чудовисько, і почало трусити за грудки на мене шипіти.
Ось і все, наразі.
До нових зустрічей на мистецких заходах України.