Ірина Несен

Храмові релікварії: номенклатура і типи у практиках західного християнства

Окреме місце серед священного посуду належить виробам, призначеним для зберігання Святих часточок – реліквій або гостії (лат. hostia), які потребували коштовного вмістилища. Це є священні скриньки, що у храмі знаходяться у вівтарі на престолі. Між ними існує семантична тотожність священного змісту.
Особливості мистецької стилістики їх формотворення й оздоблення в історичному перебігу і регіональних традиціях неодноразово змінювались під впливом різних чинників, серед яких виділимо територіальний контекст: від найпростіших типів мініатюрних скринь до складних фігуративних посудин. Цьому зокрема сприяла поява у Пізньому Середньовіччі практик виносу цих виробів під час Богослужінь. Переважна більшість культових творів сьогодні зберігаються в музейних колекціях [1].
На відміну від стійкої православної традиції виконання цього різновиду виробів, відомих у Богослужбових практиках під назвами «ковчег», «дарохранительниця», «дароносиця», «рака», «мощовик», у формі споруди, що символізувала Храм Божий, у західному християнстві сформувалось значно більше варіантів таких релікваріїв (лат. reliquiae), а відтак їх розвинена номенклатура.
Однак, необхідно відзначити, що і в католицькій церковній традиції, розвиток нових форм «релікваріїв» розпочався з архітектонічної моделі посудин, а далі сформував нові варіанти. Форма споруди для «релікварії» існувала в романській і готичній традиціях. Найбільш відомими прикладами є дароносиця з Ревеля (1473–1474 рр.), релікварії Св. Таурина (Франція) і Св. Мавра (Чехія) [3].
Водночас упродовж Середньовіччя у контексті розвитку культів Святих католицької церкви, з’явились «релікварії» антропоморфного типу, що уособлювали образ храмового патрона. Найвідомішими творами цієї групи є скульптура Св. Віри на троні з абатства Конк, що у Франції. Оскільки усталюється практика демонстрації Святих посудин під час Богослужінь, активізується увага до їх коштовного оздоблення.
До групи антропоморфних «релікваріїв» слід віднести і форми, що відтворюють частину людського тіла, зокрема руку і пов’язані з вотивною символікою. Особливо цінні зразки зберігає скарбниця базиліки Сан Нікола. м. Барі (Італія).
Похідним варіантом «релікваріїв» антропоморфної групи є твори, виготовлені у формі головного убору (митри). Серед визначних у цій групі є твір, відомий під назвою «Митра Св. Елігія» [2]. Історія виникнення іконографії твору пов’язана з особою єпископа Нуайона (641–660), який став покровителем ювелірних мистецтв, золотарів і колекціонерів-нумізматів.
Від доби Раннього Ренесансу (ХV ст.) виникає й окремо існує група «релікваріїв», виготовлених у формі чашоподібних посудин із кришками, які семантично уособлюють чашу Св. Грааля. У їх конструктивних особливостях і пропорціях виділяється ніжка, зіперта на круглу або розеткову підставку.
У добу бароко у католицьких практиках усталився новий різновид «релікваріїв» – монстранци. Вони також мали ніжку, на якій замість чаші кріпився прозорий плаский диск у металевому обрамленні з променів. Цей варіант дарохранительниці демонстрував символіку Божественного світла й отримав назву. Найвідомішим у цій групі є монстранц «Празьке сонце» (1699 р.), виконаний у яскраво виявленій бароковій стилістиці.
Релікварії типу «дароносиця» нерідко мали орнітоморфні форми, а відтак символічно уособлювали небо, верхній світ і Св. Духа. У храмах їх підвішували під образами.
Релікварії займали важливу роль у розвитку західноєвропейського золотарства упродовж кількох епох – Середньовіччя, Ренесансу і Бароко. У цій групі культових творів активно вживалися ювелірна обробка срібла для виготовлення облямувальних панелей, позолочення, інкрустовання різними порадами каменів. Кожен зразок цієї групи заслуговує окремого дослідження у майбутньому.

Література

1.Несен І. І. Церковні старожитності України в колекції МНАПУ. Українська культова архітектура у світовому контексті : матер. Міжнар. наук. конф. Київ, 2001. С. 85–88.
2.Hladký P, Hanus R, Kodišová L., Jungmannová K, Trojek T. Restaurování drahokamové výplně relikviáře na mitru sv. Eligia. Посилання…
3.Relikviář svatého Maura. Посилання…

Авторка:
Ірина Іванівна НЕСЕН
Кандидатка історичних наук, доцентка,
доцентка кафедри мистецтвознавчої експертизи Національної
академії керівних кадрів культури і мистецтв