Центр української культури та мистецтва

Київ, вул. Хорива, 19-В

пн. - пт. 10:00 – 19:00

субота 10:00 – 18:00

Центр української культури та мистецтва

Київ, вул. Хорива, 19-В

пн. - пт. 10:00 – 19:00

субота 10:00 – 18:00

11 грудня 2018

«Живопис Ласло Гайду. Образ світу давно минулого, днешнього і прийдешнього…»

Потік думок, вражень, емоцій, від знайомства з живописом художника

Коротке переднє слово перше.
Осінь цього року видалася напрочуд лагідною, теплою й значно довшою, ніж їй відведено календарем. Душа прагнула, щоб вона тривала ще і ще… Осінь для мене вже традиційно – пора очікувань і сподівань, та чому тільки для мене?...
І ось одного погожого листопадового дня, здійснивши коротку подорож з Ужгорода до Хуста, я потрапив у царство картин Ласло Гайду. Заради поглибленого знайомства з його живописом та живого спілкування я й завітав у це колоритне закарпатське місто, в минулому – столицю Карпатської України.

Переднє слово друге.
«У суспільстві, до якого зближається Люцифер, мішається все в хаос – правда з брехнею, добро зі злом, краса з поганню, і тому всюди оглядаємо огидну ординарну архітектуру, ординарну музику, ординарне малярство, ординарну літературу, – «культуру» до смаку розперезаної голоти, Хама, яка змагає змішати з болотом все священне, етичне, високе й гарне, піднести культ всього бридкого, плюгавого, огидного або дрібного, обмеженого, філістерського…», – так писав блискучий публіцист і любомудр Дмитро Донцов.
До чого ця цитата? Вона доречна, бо в процесі живописання протягом десятиліть Ласло Гайду проповідував малярським способом те, що протистоїть засадам попереднього абзацу. Він доносив до нас посередництвом картин – КРАСУ, СВІТЛО, РАДІСТЬ і НАДІЮ на щасливе буття на Землі, ЛАД, але і ФАНТАЗІЮ. Звісно, власне бачення оточуючого СВІТУ. За допомогу йому служили ЗНАКИ і СИМВОЛИ. Малярство цього художника – символічне, філософічне, різножанрове…

Ядро тексту.
Народився майбутній митець в Ужгороді, але: «Коли мені виповнилося 8 місяців, батьки переїхали в Хуст. Батько – Іван Гайду навчався в Учительській семінарії, одним з навчителів був Йосип Бокшай. у 1939 році він вступив до Вищого художнього училища в Празі, але почалася ІІ Світова війна, (територію Закарпаття було анексовано Угорщиною – А.Б.)…, батько повернувся до Ужгорода, де й завершив навчання в семінарії. Він усеньке життя малював як самодіяльний художник, був одним із засновників об’єднання «Митець Верховини». Мама – уродженка Ужгорода, в дитинстві була знайома з Адальбертом Ерделі і його супутницею життя Магдалиною.
Закінчив 8-й клас школи, і в 14-ти річному віці став студентом Ужгородського училища прикладного мистецтва (відділ живопису). Збагачувався необхідними знаннями і навиками під орудою відомих митців: А. Шепи, М. Медвецького, В. Береца, Ш. Петкі, П. Балли. Моя дипломна робота – це: «Монументальний живопис на спортивну тематику». Три роки віддав службі у війську, спочатку в Бердичеві, потім в Угорщині. Усі музеї Будапешта відвідав, і неодноразово… Повернувся в Хуст, додому», – розповідає митець.
У 1968 році поповнив лави студентів Львівського поліграфічного інституту імені І. Федорова. Успішно завершив студіювання наук і потім, – 15 років праці в Міськзмішторзі міста Хуст, опісля на Художньому комбінаті Мукачева. Багатенько різноманітних подій припало на малярську долю живописця. Бував кілька разів у Седневі, в 70-х роках попереднього століття місяць працював під керівництвом знаменитого Миколи Глущенка. Разом з О. Данченком творив у тому ж чернігівському Седневі, поряд з митцями з Харківщини, Одещини, Миколаївщини. У 1977-му прийняли до Спілки художників УРСР. Але, що найважливіше у житті живописця? Творчість. Отож, спробуймо розглянути бодай певну дещицю створеного за десятиліття талановитою правицею закарпатця…
Ласло Гайду автор багатьох циклів робіт на різноманітну тематику, серед яких: про пращурів часів відичного вірування, релігійний живопис християнського змісту, філософські і мітичні твори, побутово-жанрові картини, краєвиди…
На полотнах уявнюються, оживають фольклорні і мітологічні мотиви в розмаїтті різних варіацій. Доктор мистецтвознавства Ігор Юдкін твердив: «Насправді фольклор є не мумією, а живим процесом невпинного оновлення і творіння, так само як і сама мова…».
Ось за допомоги малярської мови постають виписані герої картин – лісовики, водяники, з’являються персонажі, які володіють надприродною силою, і … перед нами – символи і знаки Долі і Дива…
Магічні живописні твори містять метаморфози та елементи метемпсихозу, герої картин здається успадкували від архаїки тотемні міти, тут пульсує алегорія малярська…Розгляньмо картину «Край синього птаха» (1998-й рік написання)… Доктор Микола Чмихов був переконаний: «Численні приклади показують, що вселенські риби та яйце стали основою для моделі організованого світу зокрема, на острові Пасхи такою рибою була Тіу, в українців – Виз, у іранців – Vaz.
УНІВЕРСАЛЬНИМИ, ОЧЕВИДНО, СЛІД ВВАЖАТИ Й ОБРАЗИ ДЕМІУРГІВ – ПТАХІВ…».
Отже, розглядаємо картину: Жінка – птаха з широко розпростертими крилами, а під її покровом – і соняхи з людськими обличчями, і Христова церква з дзвіницею, і дерев’яні хижки, і коні на пасовиську, та власне і її обличчя містить у собі інші лиця, а ліве око плаче водоспадом дзвіночків…
Знаковим (на мою думку) є триптих, поіменований – «Сонце», «Земля», «Місяць» (рік виконання 1996-й). Почуймо окремі з трактувань наших предків записаних Павлом Чубинським:
А) «Сонце – цар неба, що освітлює і зігріває землю вдень, а вночі ховається за землю, обходить її й на ранок з’являється на схід. Сонце втілюється у вигляді живої істоти, однак невідомої форми. Родину сонця складають місяць і зірки. Сонце – то відблиск лиця Божого, через те воно таке яскраве…».
Б) «Земля уявляється у вигляді жовтка в яйці, а вода навкруг землі – ніби білок, що оточує жовток. Кінця землі немає, бо вона кругла. Земля з небом не сходиться, бо оточена водою. На краю землі є всякі моря…». У центрі роботи зображений сивий мудрець, може, волхв.
В) «Місяць – менший брат сонця, в загадці він зветься – золота діжа. Доводять, що місяць – то небесний камінь. Називають місяць нічником…». На картині Місяць – живе творіння Всесвіту, як і Сонце та Земля, усі вони зображені в колі, яке з 4-х сторін підтримують небесні істоти, ймовірно янголи.
До картин відичного циклу належать (моя думка, А.Б.) – «Карпатська легенда», «Ліс і земля», «В ніч на Купала», «Король лісу», інші. Немала вервечка картин присвячена християнським празникам нашого народу, традиціям, звичаям закарпатського субетносу, як однієї з частин українського народу. На полотнах автора побачиш зображення Ісуса і Мадонн, як люд зустрічає Різдво, ватаги колядників…
Різдво Христове нерозривно поєднане з колядою. Що ж таке Коляда? Етимологія слова походить від назви Нового Року у римлян – calendae januariae. За доказ може слугувати те, що ця назва трапляється в багатьох народів, які зазнали в свій час впливу Старого Риму. Проте є інакші тлумачення цього слова. Праукраїнська мітологія називає Коляду як одного з богів. У Римо-Католицькій церкві є гімн: «Collaudemus, collaudemus Christum regem…». А collando означає хвалити. Колядки, то пісні, що вихваляють народження Христа, а відтак і господаря, газдиню хати, дітей. Початок Різдва припадає на опівніч по завершенні Святвечора між 6 і 7 січня. Але, давніш це було свято Коляди – народження Сонця.
Переводжу погляд очей від картини до картини, – «Різдво», «Коляди», «Бетлегем», «Щедрий вечір», «Веселе Різдво», «Свята Родина», «Христос – Сонце»…
Є в доробку митця і твір «Писанки». Сучасний науковець з берегів Дніпра Василь Шевцов наголошував: «Важливими для розуміння: «Хто ми є?» і яким «Шляхом Даним» (дао) маємо йти, виступають і інші космічно – етнічні символи України. Наступним після «Трисила-Триглава» за змістовністю й енергетикою є «Яйце-писанка», символ народження Всесвіту з «зернини-яйця», в якому жовток – це Сонце, а все інше – то Всесвіт».
Зупинімо свою увагу на картині «Мій Хрест» (рік виконання 1993). Особливим символом для українців є «Сонячний Хрест», у котрому перетинаються – програмування «енергії-руху» (золотий промінь) з інформацією (блакитний) в Сонячному колі, то поєднання двох стихій…
Німецький лісничий Петер Воллебен написав необхідну та актуальну книжку «Таємниче життя дерев». Зміст якої багато в чому перегукується з певною частиною творів Ласло Гайду. Воллебен стверджує: «Дерева вміють говорити. А ще вони здатні відчувати біль, мають пам’ять і знають усіх членів своєї родини…».
Є у цього неординарного митця і ряд робіт де автор робить спробу відобразити власну уяву днів прийдешніх. Це – «Всесвіт в нас самих» (1994 р.в.), База даних» (2004 р.в.), «Внутрішнє світло». Езотерики-дослідники Ж. Берж’є і Л. Повель у своїй розвідці наголошували: «Нема нічого неможливого в тому, що деякі романи, вірші, картини, статуї, до котрих відносяться зі зневагою навіть фахівці-критики, ДАЮТЬ НАМ ОБРАЗ ЗАВТРАШНЬОГО СВІТУ…».
Багатьом творам художника властивий символізм, для нього суттєвою є – втаємничена, прихована сторона того чи іншого явища і зближення духово – морального з релігійним. Дослідниця Анна Біла трактує: «Отже, символ – одна з найвагоміших категорій культури. Він втілює зв’язок поміж духовним і тілесним, допомагає відчути внутрішній світ вищої Ідеї, генерує найрізноманітніші стани і відчуття, які допомагають душі людини усвідомити свою єдність із Природою та Культурою, зупинити калейдоскоп днів і подій, побачивши їх у позачасовому розрізі. Відтак символи виступають у ролі посередників між Тонким світом і людиною».
Мистецтво володіє унікальною здатністю до символізації, може перетворити будь-який об’єкт на значущий, непроминальний. Але це стосується символів вторинних. Символ будь – хто з нас сприймає і розуміє як емоцію і стан, у якому перебуваєш, але відповідно до свого еволюційного рівня зростання…
До сьогодні цей Художник мав більше 35 персональних виставок! Його картини є в колекціях, приватних збірках колекціонерів в США, Польщі, Угорщині, Ізраїлі, Франції, Італії, Словаччині. Деякі роботи Ласло Гайду були представлені посеред творів українських митців у Єльській школі мистецтв (місто Нью-Гейвен, штат Коннектикут). У 1996 році він заснував в своєму місті Авторську школу малювання при Хустській школі мистецтв, вона функціонує в майстерні живописця. Є дуже багато різних цікавинок з творчого життя художника, про це – в наступному тексті
Живописець потребує Тиші, відсутності людського гамору, а Тиша – це благодатне середовище для дум, розмислів, фантазій… Копачеві ям, мабуть, вони сняться, щоденні умови буття, клопоти, накладають на нас ярмо вражень, які несумісні з високістю лету духового. А що сниться Художникові?... Адже він щодня перебуває поміж своїх творінь, а картини, котрі завершені, вони живуть своїм власним життям.
«Лелеки», є у пана Ласло така картина… Дмитро Павличко у одному з віршів прорік:
«Під вечір заклекоче лелечиха,
Піднявшись, мов газдиня, на гнізді,
Впадуть на землю промені руді
Дрібні й цілющі наче обліпиха».

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог

Писанки авторства Ласло Гайду
Писанки авторства Ласло Гайду
Ласло Гайду «Мій Хрест»
Ласло Гайду «Мій Хрест»
Ласло Гайду «Ранковий Хуст»
Ласло Гайду «Ранковий Хуст»
На фото - Ласло Гайду
На фото - Ласло Гайду
«Живопис Ласло Гайду. Образ світу давно минулого, днешнього і прийдешнього…»
«Живопис Ласло Гайду. Образ світу давно минулого, днешнього і прийдешнього…»

дивіться також

Чому їжачка ніхто не гладить....

20 грудня 2012

Як ми на «Лудинє-фест» побували!!!

7 липня 2012

Жито-життя. Репортаж з відкриття

25 квітня 2012