« Живопис Ласло Гайду. Образ світу давно минулого, днешнього і прийдешнього… »

Потік думок, вражень, емоцій, від знайомства з живописом художника

Коротке переднє слово перше.
Осінь цього року видалася напрочуд лагідною, теплою й значно довшою, ніж їй відведено календарем. Душа прагнула, щоб вона тривала ще і ще… Осінь для мене вже традиційно – пора очікувань і сподівань, та чому тільки для мене ?...
І ось одного погожого листопадового дня, здійснивши коротку подорож з Ужгорода до Хуста, я потрапив у царство картин Ласло Гайду. Заради поглибленого знайомства з його живописом та живого спілкування я й завітав у це колоритне закарпатське місто, в минулому – столицю Карпатської України.

Переднє слово друге.
« У суспільстві, до якого зближається Люцифер, мішається все в хаос – правда з брехнею, добро зі злом, краса з поганню, і тому всюди оглядаємо огидну ординарну архітектуру, ординарну музику, ординарне малярство, ординарну літературу, – « культуру » до смаку розперезаної голоти, Хама, яка змагає змішати з болотом все священне, етичне, високе й гарне, піднести культ всього бридкого, плюгавого, огидного або дрібного, обмеженого, філістерського… », – так писав блискучий публіцист і любомудр Дмитро Донцов.
До чого ця цитата ? Вона доречна, бо в процесі живописання протягом десятиліть Ласло Гайду проповідував малярським способом те, що протистоїть засадам попереднього абзацу. Він доносив до нас посередництвом картин – КРАСУ, СВІТЛО, РАДІСТЬ і НАДІЮ на щасливе буття на Землі, ЛАД, але і ФАНТАЗІЮ. Звісно, власне бачення оточуючого СВІТУ. За допомогу йому служили ЗНАКИ і СИМВОЛИ. Малярство цього художника – символічне, філософічне, різножанрове…

Ядро тексту.
Народився майбутній митець в Ужгороді, але : « Коли мені виповнилося 8 місяців, батьки переїхали в Хуст. Батько – Іван Гайду навчався в Учительській семінарії, одним з навчителів був Йосип Бокшай. у 1939 році він вступив до Вищого художнього училища в Празі, але почалася ІІ Світова війна, (територію Закарпаття було анексовано Угорщиною – А.Б.)…, батько повернувся до Ужгорода, де й завершив навчання в семінарії. Він усеньке життя малював як самодіяльний художник, був одним із засновників об’єднання « Митець Верховини ». Мама – уродженка Ужгорода, в дитинстві була знайома з Адальбертом Ерделі і його супутницею життя Магдалиною.
Закінчив 8-й клас школи, і в 14-ти річному віці став студентом Ужгородського училища прикладного мистецтва (відділ живопису). Збагачувався необхідними знаннями і навиками під орудою відомих митців : А. Шепи, М. Медвецького, В. Береца, Ш. Петкі, П. Балли. Моя дипломна робота – це : « Монументальний живопис на спортивну тематику ». Три роки віддав службі у війську, спочатку в Бердичеві, потім в Угорщині. Усі музеї Будапешта відвідав, і неодноразово… Повернувся в Хуст, додому », – розповідає митець.
У 1968 році поповнив лави студентів Львівського поліграфічного інституту імені І. Федорова. Успішно завершив студіювання наук і потім, – 15 років праці в Міськзмішторзі міста Хуст, опісля на Художньому комбінаті Мукачева. Багатенько різноманітних подій припало на малярську долю живописця. Бував кілька разів у Седневі, в 70-х роках попереднього століття місяць працював під керівництвом знаменитого Миколи Глущенка. Разом з О. Данченком творив у тому ж чернігівському Седневі, поряд з митцями з Харківщини, Одещини, Миколаївщини. У 1977-му прийняли до Спілки художників УРСР. Але, що найважливіше у житті живописця ? Творчість. Отож, спробуймо розглянути бодай певну дещицю створеного за десятиліття талановитою правицею закарпатця…
Ласло Гайду автор багатьох циклів робіт на різноманітну тематику, серед яких : про пращурів часів відичного вірування, релігійний живопис християнського змісту, філософські і мітичні твори, побутово-жанрові картини, краєвиди…
На полотнах уявнюються, оживають фольклорні і мітологічні мотиви в розмаїтті різних варіацій. Доктор мистецтвознавства Ігор Юдкін твердив : « Насправді фольклор є не мумією, а живим процесом невпинного оновлення і творіння, так само як і сама мова… ».
Ось за допомоги малярської мови постають виписані герої картин – лісовики, водяники, з’являються персонажі, які володіють надприродною силою, і … перед нами – символи і знаки Долі і Дива…
Магічні живописні твори містять метаморфози та елементи метемпсихозу, герої картин здається успадкували від архаїки тотемні міти, тут пульсує алегорія малярська…Розгляньмо картину « Край синього птаха » (1998-й рік написання)… Доктор Микола Чмихов був переконаний : « Численні приклади показують, що вселенські риби та яйце стали основою для моделі організованого світу зокрема, на острові Пасхи такою рибою була Тіу, в українців – Виз, у іранців – Vaz.
УНІВЕРСАЛЬНИМИ, ОЧЕВИДНО, СЛІД ВВАЖАТИ Й ОБРАЗИ ДЕМІУРГІВ – ПТАХІВ… ».
Отже, розглядаємо картину : Жінка – птаха з широко розпростертими крилами, а під її покровом – і соняхи з людськими обличчями, і Христова церква з дзвіницею, і дерев’яні хижки, і коні на пасовиську, та власне і її обличчя містить у собі інші лиця, а ліве око плаче водоспадом дзвіночків…
Знаковим (на мою думку) є триптих, поіменований – « Сонце », « Земля », « Місяць » (рік виконання 1996-й). Почуймо окремі з трактувань наших предків записаних Павлом Чубинським :
А) « Сонце – цар неба, що освітлює і зігріває землю вдень, а вночі ховається за землю, обходить її й на ранок з’являється на схід. Сонце втілюється у вигляді живої істоти, однак невідомої форми. Родину сонця складають місяць і зірки. Сонце – то відблиск лиця Божого, через те воно таке яскраве… ».
Б) « Земля уявляється у вигляді жовтка в яйці, а вода навкруг землі – ніби білок, що оточує жовток. Кінця землі немає, бо вона кругла. Земля з небом не сходиться, бо оточена водою. На краю землі є всякі моря… ». У центрі роботи зображений сивий мудрець, може, волхв.
В) « Місяць – менший брат сонця, в загадці він зветься – золота діжа. Доводять, що місяць – то небесний камінь. Називають місяць нічником… ». На картині Місяць – живе творіння Всесвіту, як і Сонце та Земля, усі вони зображені в колі, яке з 4-х сторін підтримують небесні істоти, ймовірно янголи.
До картин відичного циклу належать (моя думка, А.Б.) – « Карпатська легенда », « Ліс і земля », « В ніч на Купала », « Король лісу », інші. Немала вервечка картин присвячена християнським празникам нашого народу, традиціям, звичаям закарпатського субетносу, як однієї з частин українського народу. На полотнах автора побачиш зображення Ісуса і Мадонн, як люд зустрічає Різдво, ватаги колядників…
Різдво Христове нерозривно поєднане з колядою. Що ж таке Коляда ? Етимологія слова походить від назви Нового Року у римлян – calendae januariae. За доказ може слугувати те, що ця назва трапляється в багатьох народів, які зазнали в свій час впливу Старого Риму. Проте є інакші тлумачення цього слова. Праукраїнська мітологія називає Коляду як одного з богів. У Римо-Католицькій церкві є гімн : « Collaudemus, collaudemus Christum regem… ». А collando означає хвалити. Колядки, то пісні, що вихваляють народження Христа, а відтак і господаря, газдиню хати, дітей. Початок Різдва припадає на опівніч по завершенні Святвечора між 6 і 7 січня. Але, давніш це було свято Коляди – народження Сонця.
Переводжу погляд очей від картини до картини, – « Різдво », « Коляди », « Бетлегем », « Щедрий вечір », « Веселе Різдво », « Свята Родина », « Христос – Сонце »…
Є в доробку митця і твір « Писанки ». Сучасний науковець з берегів Дніпра Василь Шевцов наголошував : « Важливими для розуміння : « Хто ми є ? » і яким « Шляхом Даним » (дао) маємо йти, виступають і інші космічно – етнічні символи України. Наступним після « Трисила-Триглава » за змістовністю й енергетикою є « Яйце-писанка », символ народження Всесвіту з « зернини-яйця », в якому жовток – це Сонце, а все інше – то Всесвіт ».
Зупинімо свою увагу на картині « Мій Хрест » (рік виконання 1993). Особливим символом для українців є « Сонячний Хрест », у котрому перетинаються – програмування « енергії-руху » (золотий промінь) з інформацією (блакитний) в Сонячному колі, то поєднання двох стихій…
Німецький лісничий Петер Воллебен написав необхідну та актуальну книжку « Таємниче життя дерев ». Зміст якої багато в чому перегукується з певною частиною творів Ласло Гайду. Воллебен стверджує : « Дерева вміють говорити. А ще вони здатні відчувати біль, мають пам’ять і знають усіх членів своєї родини… ».
Є у цього неординарного митця і ряд робіт де автор робить спробу відобразити власну уяву днів прийдешніх. Це – « Всесвіт в нас самих » (1994 р.в.), База даних » (2004 р.в.), « Внутрішнє світло ». Езотерики-дослідники Ж. Берж’є і Л. Повель у своїй розвідці наголошували : « Нема нічого неможливого в тому, що деякі романи, вірші, картини, статуї, до котрих відносяться зі зневагою навіть фахівці-критики, ДАЮТЬ НАМ ОБРАЗ ЗАВТРАШНЬОГО СВІТУ… ».
Багатьом творам художника властивий символізм, для нього суттєвою є – втаємничена, прихована сторона того чи іншого явища і зближення духово – морального з релігійним. Дослідниця Анна Біла трактує : « Отже, символ – одна з найвагоміших категорій культури. Він втілює зв’язок поміж духовним і тілесним, допомагає відчути внутрішній світ вищої Ідеї, генерує найрізноманітніші стани і відчуття, які допомагають душі людини усвідомити свою єдність із Природою та Культурою, зупинити калейдоскоп днів і подій, побачивши їх у позачасовому розрізі. Відтак символи виступають у ролі посередників між Тонким світом і людиною ».
Мистецтво володіє унікальною здатністю до символізації, може перетворити будь-який об’єкт на значущий, непроминальний. Але це стосується символів вторинних. Символ будь – хто з нас сприймає і розуміє як емоцію і стан, у якому перебуваєш, але відповідно до свого еволюційного рівня зростання…
До сьогодні цей Художник мав більше 35 персональних виставок ! Його картини є в колекціях, приватних збірках колекціонерів в США, Польщі, Угорщині, Ізраїлі, Франції, Італії, Словаччині. Деякі роботи Ласло Гайду були представлені посеред творів українських митців у Єльській школі мистецтв (місто Нью-Гейвен, штат Коннектикут). У 1996 році він заснував в своєму місті Авторську школу малювання при Хустській школі мистецтв, вона функціонує в майстерні живописця. Є дуже багато різних цікавинок з творчого життя художника, про це – в наступному тексті
Живописець потребує Тиші, відсутності людського гамору, а Тиша – це благодатне середовище для дум, розмислів, фантазій… Копачеві ям, мабуть, вони сняться, щоденні умови буття, клопоти, накладають на нас ярмо вражень, які несумісні з високістю лету духового. А що сниться Художникові ?... Адже він щодня перебуває поміж своїх творінь, а картини, котрі завершені, вони живуть своїм власним життям.
« Лелеки », є у пана Ласло така картина… Дмитро Павличко у одному з віршів прорік :
« Під вечір заклекоче лелечиха,
Піднявшись, мов газдиня, на гнізді,
Впадуть на землю промені руді
Дрібні й цілющі наче обліпиха ».

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог