Панарін Олександр Євгенійович

« Викладання – це частина мого життя »

« Якщо ти зацікавиш своїм предметом хоча б одного студента – це вже привід продовжувати викладацьку діяльність » – поширена думка в колі педагогів, яку розповів нам кандидат історичних наук, вчитель вищої категорії, викладач етнографії та історії України в Київському національному університеті культури і мистецтв, заступник директора видавництва « Літера ЛТД », автор підручників та багатьох посібників з історії – Панарін Олександр Євгенійович.
Свою педагогічну діяльність він розпочав у зовсім юному віці – 19 років, через два роки після того, як сам закінчив школу. « Викладання – це частина мого життя » – жартує Олександр Євгенійович. Проте, саме любов до історії трапилася зовсім випадково. У шкільні роки обожнював такий предмет, як біологія та мріяв стати лікарем. Але життя має свої плани, і ось він стає студентом Історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. І зовсім про це не жалкує. Навпаки, впевнений що ця професія сама його знайшла, і все сталося так, як і повинно було статися.
Олександр Євгенійович не поділяє думок, що професія викладача може бути невдячною. Жодна людина не може уявити, яку насолоду відчуваєш, коли після прочитаної лекції аудиторія тобі плескає. Це миті, коли ти розумієш, що займаєшся тим, що тобі дійсно подобається. Це означає, що ти зміг зацікавити студентів. Це усвідомлення того, що студенти з викладачем на одній хвилі. Саме вони надихають та мотивують продовжувати та вдосконалювати справу свого життя. Такі емоції неможливо переказати – їх можливо лише відчути. Тому думка про те, що професія викладача невдячна, є несправедливою ! « Викладач – це, певною мірою, актор », – жартує Олександр Євгенійович, – « адже що таке потокова лекція ? Це 150 студентів, 80 хвилин і непросте завдання утримати та зацікавити ».
І тут виникає питання : як же, все-таки, захопити увагу студентів, пробудити у них цікавість до історії або етнографії ? На лекціях Олександр Євгенійович намагається поєднувати навчальний матеріал із чимось особистим, із певним життєвим досвідом, або намагається відшукати спільне між життя студентів та історією. Коли студент розуміє, що йдеться про зовсім близькі для нього речі, починається зовсім інше сприйняття та реакція. « Я намагаюся дати матеріал коротко та лаконічно. Щоб студенти розуміли, що матеріал про який йдеться – це, те, що нас оточує. Ми і є частиною цього », – ділиться він. Знання традицій своєї країни можуть допомогти зрозуміти та навіть, можливо, дати відповіді на питання які виникають сьогодні.
Наприклад, те, що українці вважаються більш привітними, або ж досить співочими – це все є етнічні стереотипи. Або ж, дізнатися, що деякі з них є неправдивими та вигаданими. Наприклад, вживання алкоголю не є національною традицією, воно з’явилося в літературі у ХІХ ст. та асоціювалося з образом « малороса », який не вилазить з шинку. Але в українській традиції такого не було. Якби український селянин зловживав алкоголем, то був би голий та босий ! Натомість, він знав, що необхідно працювати. Саме про такі речі Олександр намагається розповісти, щоб у студентів складалося правильне розуміння про наше минуле.
« Мене дратує, коли кажуть що сучасна молодь не культурна » – говорить Олександр Євгенійович. « Що під цим висловом ми розуміємо ? Те, що молодь не читає книжки, які були написані одне-два покоління назад ? Проте, так буде завжди, адже молодь тягнеться до чогось нового ! Але необхідно розуміти потребу у зацікавленні молодих людей саме цінувати культуру в будь-який історичний період » – зазначає він.
Олександр Євгенійович пишається навіть тими студентами, які після пари підійшли та поставили б хоча б одне питання. « Це означає, що я зміг посіяти в цій людини зерно зацікавленості. У людини виник інтерес до своєї власної культури, і ось це є головним » – ділиться викладач. Обов’язковою умовою до дистанційного навчання, серед студентів Олександра Євгенійовича було відвідання протягом навчального семестру один музей та одну виставу у театрі. Бажано, щоб вони були пов’язані з українською культурою.
Він є співавтором нового підручника з Історії України для 7 класу. На підході два підручники для 8 класів. Одного разу, Олександру Євгенійовичу випав шанс працювати спільно з відомим педагогом Віталієм Власовим, мати спільні проекти, набиратися досвіду від цієї людини. На жаль, Віталія не стало у 2019 році. Олександр Євгенійович взявся подовжувати цю справу. Адже, як він сам зазначає, цілковито поділяє його погляди : « Це не є легкою справою, але відчуття що ти займаєшся тим, що тобі до вподоби набагато сильніше ».

Надія Рябіченко, студентка ІІ курсу Київського національного університету культури і мистецтв.

Фото надані Панаріним Олександром Євгенійовичем