Оксана Іваночко

Бісерні ікони в проєкті «Бісер: Вчора. Сьогодні. Завтра»

Актуальність. Багатовікове сакральне мистецтво українського народу проявлене в різних видах, родах і типологічних групах декоративно-прикладного мистецтва. Зокрема й пов’язаним із бісером. У цьому контексті виділяється старовинна бісерна ікона з музейних збірок та сучасна ікона з бісеру. Останню популяризує з 2012 року мистецтвознавиця Світлана Долеско, представляючи в Центрі Української Культури та Мистецтва (Київ) доробок сучасних майстрів зі створення художніх виробів із бісеру у Всеукраїнській виставці д«Бісер: Вчора. Сьогодні. Завтра».
Аналіз досліджень. Традиції бісерного мистецтва та їхню інтерпретацію в сучасний період описали Е. Джигурда-Литвинець [2], О. Афоніна [1] та Н. Нукало. Діяльність Оксани Іваночко дослідили Г. Врочинська, Г. Голубець, Л. Пекарська та О. Федорчук. Остання в своїй статті «Художні вироби з бісеру в українському церковному мистецтві XIX ст.», розглянула їхню типологію, технологію й художньо-композиційну складову, виділивши за ознаками функціональної й композиційної єдності чотири групи творів церковного вжитку – облачення, шати до ікон та ікони, літургійні тканини [4].
Виклад основного матеріалу. У 2012 р. під час ІІ Всеукраїнської виставки «Бісер: Вчора. Сьогодні. Завтра» [5] авторські вишиті бісером ікони експонувала майстриня зі Львівщини Оксана Іваночко, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Її вироби зберігаються в численних музейних і приватних збірках на різних континентах [3].
Майстриня, яка розпочала свій шлях художній роботі з цим матеріалом в 1996 р., вишиває ікони за власними ескізами, які розробляє за мотивами ікон з храмів та монастирів, інтерпретуючи православні та греко-католицькі іконографічні традиції. Переважають в її доробку іконографічні типи Богородичних ікон («Почаївська Богородиця», «Богородиця Ніжності», «Богородиця з дитятком», «Гошівська Богородиця» та ін.) – в Центрі Української Культури та Мистецтва серед авторської добірки експонувались переважно вони.
При роботі над ними майстриня застосовує техніку бісерного ткацтва, мозаїки, вишивки кількома способами в прикріп, нанизування та плетіння [3]. Період створення кожної охоплює від місяця до півроку та потребує подекуди до 2 кг бісеру. Автори прописаних ликів та рук – художники, серед яких Олександр Охапкін. Серед різноманіття виробів авторства Оксани Іваночко, окрім бісерних ікон – традиційні прикраси (силянки, ґердани тощо).
Загалом, участь майстрині в проєкті Центру Української Культури та Мистецтва є одним із етапів представлення її виробів у Києві. Так, у 2006 р. в будинку Національного банку України відбулась персональна виставка її ікон. А у 2012 р. Оксана Іваночко взяла участь в колективній виставці до різдвяно-новорічних свят в Національному музеї Тараса Шевченка.
Висновки. Колекція бісерних ікон Оксани Іваночко належала до центральних елементів концепції ІІ Всеукраїнської виставки «Бісер: Вчора. Сьогодні. Завтра. Доробок майстрині засвідчив спадкоємність національної традиції виконання з бісеру виробів церковного та світського призначення та має перспективи для ґрунтовного вивчення в мистецтвознавчих колах.

Список використаних джерел:
1. Афоніна О. С. Напрями популяризації української бісерної традиції в народному одязі сучасності. Український мистецтвознавчий дискурс. 2023. № 2. С. 6–13.
2. Джигурда-Литвинець Е. Ручне вишивання і нанизування. Київ : Вища школа, 2004. 336 с.
3. Врочинська Г. В. Іваночко Оксана Богданівна. Енциклопедія Сучасної України. URL: https://esu.com.ua/article-13437
4. Федорчук О. Художні вироби з бісеру в українському церковному мистецтві XIX ст. Історія релігії в Україні: наук. щоріч./наук. упоряд. О. Киричук, М. Омельчук, І. Орлевич. Львів : Львівський музей історії релігії. 2010. С. 842–850.
5. ІІ Всеукраїнська виставка «Бісер: Вчора. Сьогодні. Завтра». Центр Української Культури та Мистецтва. URL: https://www.dolesko.com/-IIII-Vseukrayins-ka-vistavka-Biiser-Vchora-S-ogodnii-Zavtra-328-.html

Авторка: Світлана ДОЛЕСКО