"Мої обереги". Галина Дюговська.

1-15 листопада 2012 року.
Персональна виставка робіт Галини Дюговської « Мої Обереги »

1 листопада в Центрі Української Культури та Мистецтва зібрались поціновувачі творчого доробку відомої української мисткині Галини Дюговської – на відкритті виставки її робіт, приуроченої до ювілею пані Галини. Варто сказати, що все було дуже по-домашньому, весело та творчо !

В цій експозиції майстриня постала перед глядачами одразу у трьох « іпостасях » : об’ємний текстиль, скульптури з лози та ляльки-мотанки. Власне, всі ці предмети пані Галина вважає оберегами. Адже коли авторські витвори мистецтва мають не тільки привабливу форму, а й несуть філософський зміст, вони стають справжнім Оберегом.

Здавалося б, ну що нового можна сплести зі звичайнісінької вовняної чи акрилової пряжі ? В’язаним вбранням зараз нікого не здивуєш, а модна колись техніка макраме нині вже не така популярна. Однак талановита мрійниця Дюговська таки винайшла своє колесо і розробила свою авторську ні на що не схожу техніку.

Хитросплетення грубих ниток на металевому каркасі — це її ноу-хау. Таких фантастичних фігур в ажурному « вбранні » ви не побачите у жодному музеї світу.

Важко повірити, що створюючи 8 років тому яскраво-червону « Нитяну Мадонну » для І-го Всеукраїнському триєнале з художнього текстилю, Галина сумнівалася, немов першокласниця, а чи потрібні такі арт-об’єкти взагалі. А дарма, бо поважному журі конструкція настільки сподобалася, що Дюговська виборола перше місце на цьому конкурсі у номінації об’ємний текстиль .

В усіх починаннях майстриню підтримує чоловік та колега по творчому цеху секції декоративно-прикладного мистецтва Спілки художників України - Володимир Балибердін. Раніше подружжя разом створювало ювелірні ексклюзиви з перламутром, робило прикраси зі шкіри. Тепер же Володимир робить металеві каркаси для фантастичного рукотворного павутиння, в якому одні вбачають крилатих янголів, інші - вавілонську вежу, скіфську пектораль чи навіть велетенські постаті інопланетян. Так, деякі роботи Галини і справді важко назвати компактними. Приміром, « Дорога до неба » та « Слов’янська берегиня » заввишки сягають двох метрів !

— Мені завжди хотілося робити речі великі, інтер’єрні, але при цьому зберігати ніжність і легкість текстилю, — розповідає Галина Дюговська. — Адже текстиль — найвдячніше поле для творчості. Гадаю, чимало моїх виробів можуть прикрашати будинки чи офіси й водночас нагадувати про наше слов’янське коріння. Тим більше, що нині модно зводити будинки з високими стелями.

Ще одна грань творчості нашої героїні — плетіння з лози. Почалося все з першого « лозового » пленера в Пирогові 2005 року. На ньому родину художників помітили та запросили до Польщі в ботанічний сад поблизу міста Пшемишля. Тут було створено « Пташку щастя », « Ангела », « Крила янгола », які утворили своєрідне серце парку. А у Коктебелі митці свого часу « посадили » Дерево творчих бажань при музеї Максиміліана Волошина.

Для виставки в Центрі Української Культури та Мистецтва майстриня теж приберегла доволі неординарні роботи з лакованої та фарбованої лози. Ось з метрової вази у формі гриба-лисички визирають квіти, а ось привітливо кивають своїми вершечками стрункі ялинки-конуси. Цікаво, що чи не кожне « плетиво » прикрашають живі квіти. Їх принесли вдячні випускниці Європейської школи флористики, у якій викладає Галина Дюговська.

Втім, у майстрині є не тільки дорослі, а й маленькі учні, котрі на майстер-класах пізнають премудрості виготовлення ляльки-мотанки. Ці « панянки » теж представлені на виставці. Серед персонажів в українських національних костюмах вирізняється парочка янголів,крила та частина вбрання яких зроблена зі старовинного мережива, а спідниця й обличчя — з раритетної домотканої льняної сорочки.

— Лялька – це своєрідний ретранслятор духовного досвіду від одного покоління до іншого, каже пані Галина. - Вона обживала люльку малюка ще до його народження. А потім боронила від злих духів. Осягати основи мотання дітлахи нерідко починали з трьох років. Коли дівчина збиралася заміж, забирала з собою в нове життя цілий арсенал ляльок. Весільна лялька вражала красою та особливою пишністю вбрання. Парочкою мотанок прикрашали весільну випічку. Звідти й звичай – садити лялькове подружжя молодят на торти і машини. Окрім весільних, були ляльки лікувальні й ті, які притягували вагітність, оберігали від темних сил.… Це прадавній символ добробуту, родючості, щастя. Як на мене, намотати собі можна усілякі гаразди. Головне – чітко уявити свою мрію і вірити, що вона обов’язково збудеться...
Божена Добжанська. журналіст

Виставка триває до 15-го листопада.

Приходьте до нас !

Адреса Центру Української Культури та Мистецтва :
Україна, м. Київ
вул. Хорива, 19-В
ст. м. Контрактова площа
(вихід з метро в бік Верхнього і Нижнього Валів)
Час роботи виставкового центру :
Пн.-Пт. – 10:00 – 19:00 Сб. – 10:00 – 18:00

Набагато більше фотографій можна подивитися у фотоальбомі, якщо натиснути ТУТ