Михайло Скоп знайомить киян з народним іконописом

9 грудня 2014 року пройшла презентація виставки молодого іконописця Михайла Скопа.

Пезентація відбувалася на кафедрі фольклористики Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Молодий митець представив студентам та викладачам ікони, виконані в стилі народного середньовічного іконопису. Назва виставки – « Воєводі, що двоглавого долає ».
Розповімо трохи про майстра. Михайло Скоп походить з родини знатних львівських іконописців та реставраторів. Його батько – Лев Скоп займається дослідженням іконопису, він автор дослідження « Майстер мініатюр Пересопницького Євангелія – Федуско, маляр з Самбора ».

Михайло малює виключно натуральними фарбами й використовує технологію яєчної темпери. Це давня технологія живопису. Яєчний жовток є натуральною емульсією, при змішуванні з пігментами і водою утворюється швидковисихаючий матеріал. Ікона, створена з допомогою такої техніки, виглядає живою та контрастною.


Власне, Михайло й хотів показати, що ікона має бути живою. « Дуже дивно, що ікони мають чорне тло… Так багато чорного кольору. По-перше, я полюбляю цей колір. По-друге, чорний колір додає іконі насиченості, вона не виглядатиме приторною. Галицькі іконописці також використовували чорну фарбу, проте трошки з інших міркувань. Ультрамарин, охру та рідкі відтінки везли з Ірану, коштувала така фарба недешево », - каже Михайло.
Важливою метою виставки є наглядний показ того, що в Україні є власна іконописна школа. До речі, вона виникла в ХVI столітті. У середньовіччі уява про Бога суттєво відрізнялися від сучасних. Люди молилися і уявляли, що Бог з ними поруч на землі.


Зараз люди представляють небо та землю як паралельні реальності : Бог сидить на Небі й може тільки карати за гріхи, або умилостивити рабів. Отже, й віра була справжніша. Українські іконописці любов до Бога доносили у іконах, тому й виглядають вони яскраво та багато. Це досягається не золотими та срібними прикрасами, а глибокою сердечною любов’ю, кольорами та багаторічною працею.


Проблема в тому, що українське народне мистецтво іконопису занедбане. Людям воно майже зовсім не відомо. Назвіть будь-ласка, хто такий Ярема ? Це невідомий український патріарх. У 60-х роках минулого сторіччя він відтворював український народний іконопис, займався дослідженнями цього напрямку. По його роботах родина Скопів продовжує традицію народного іконопису.
За словами Михайла, сучасні українські іконописці взялися за хибний ланцюг. Ланцюжок цей йде від візантійських та грецьких іконописців. В Україні інша віра, любов до Бога, не як у Греції та Візантії. Неможливо візантійськими манерами зобразити українську ікону.