Конференція у Музеї Івана Гончара

20 листопада 2015 року в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» відбулась міжнародна науково-практична конференція.

З метою заохочення українців до усвідомлення цінності народних традицій як спільного надбання 20 листопада 2015 року в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» відбулась міжнародна науково-практична конференція на тему «Традиційна культура України століття як складова культурної політики: стан та перспективи розвитку».
Організатори: Український центр культурних досліджень, Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара», Інститут культурології Національної академії мистецтв України. Інформаційний партнер заходу: Центр Української Культури та Мистецтва.
Учасники конференції: Ростислав Карандєєв, заступник Міністра культури України;

Олександр Буценко, директор Українського центру культурних досліджень;

Світлана Долеско, Генеральний директор Центру Української Культури та Мистецтва;

Олена Івановська, завідувач кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

Петро Гончар, генеральний директор Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»;

Марина Тактакішвілі, начальник відділу нематеріальної спадщини Національного агентства по охороні культурної спадщини Грузії;

Ігор Пошивайло, заступник генерального директора з наукової роботи Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара»;

Валентина Дем’ян, учений секретар Українського центру культурних досліджень;

Іван Сінельніков, професор кафедри народної художньої творчості та фольклору факультету музичного мистецтва КНУКіМ; Юрій Мельничук, заступник генерального директора з науково-фондової роботи Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара».
Словосполучення «культурна політика» є доволі новим поняттям в Україні. Практика західних суспільств показує, що культурна політика існує попри відсутність відповідних інституцій. У США, наприклад, немає Міністерства культури, але місцеві громади разом із владою дбають про захист викликів та культурних ініціатив суспільства. Так і у Західній Європі існують певні моделі культурної політики. Для України цей шлях є абсолютно новим. При Міністерстві культури України існують експертні ради, які намагаються створити стратегію культурного розвитку, допомагають державним органам влади віднайти орієнтири, вектори руху…
«Уряд України 19 листопада 2015 року підписав угоду з Єврокомісією про приєднання України до програми співробітництва «Креативна Європа» в рамках Східного партнерства. Надалі планується прийняття закону про ратифікацію цієї угоди. Безперечно, це добрий знак, адже Україна є частиною європейської культури. Але не треба забувати про виклики, які супроводжують процеси глобалізації. Ми повинні розглядати політику ЄС і як політику культурної експансії домінуючих традицій і форм. Вихід один – взяти участь у цьому процесі, зробити українські національні культурні практики популярними в світі. Вони мають підхоплюватися мистецькими групами у різних країнах світу. Ми мусимо запропонувати світу найкращі зразки україністики, які б могли бути поширеними. Через інструменти програми «Креативна Європа» це стане можливим», – зазначив під час виступу Ростислав Карандєєв.

Марина Тактакішвілі розповіла про досвід реалізації комплексних заходів зі збереження нематеріальної культурної спадщини у Грузії. Ця країна ратифікувала Конвенцію про охорону нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО у 2008 році.
«До списку ЮНЕСКО шедеврів нерукотворної, вербальної і нематеріальної культури світового значення внесений у 2001 році грузинський поліфонічний спів. У грудні 2014 року нам вдалося включити у список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО грузинський традиційний метод приготування вина в глиняному глечику «квеврі». Завдяки цьому вино в Грузії стало набагато якісніше. Більш того, вино у квеврі перетворилося на національний бренд. Раніше у глеках готували вино тільки у селах, а зараз навіть мешканці Тбілісі підхопили цей спосіб. Також цим зацікавились експортери, і об’єм продажу грузинського вина значно підвищився», – зазначила Марина Тактакішвілі.

Привернула увагу слухачів доповідь Світлани Долеско. На прикладі діяльності Центру Української Культури та Мистецтва вона продемонструвала, як мистецька інституція сприяє популяризації нематеріальної культурної спадщини України. «Центр виконує функцію передавача цінностей від дорослого покоління до дітей. Навчати дорослих значно складніше ніж дітей, передавати знання діткам ефективніше. У Центрі Української Культури та Мистецтва постійно проводяться виставки двох елементів – петриківського розпису і косівської кераміки. Перший вже внесений до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, другий – на черзі. Виставки супроводжуються постійними майстер-класами. Якщо виставковий проект триває 20 днів, то ми проводимо мінімум 20 майстер-класів у його межах. Участь у них беруть сотні дітей», – пояснила Світлана Долеско.

Доповідачі конференції розглянули питання імплементації положень Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. Завдання, які стояли перед учасниками конференції, були спрямовані на обмін міжнародним досвідом у сфері культурної політики, нематеріальної культурної спадщини та вироблення підсумкового документу (рекомендацій) щодо охорони нематеріальної культурної спадщини.