Тетяна Музиченко

Восени та взимку, пізніми вечорами, під муркотіння кота дуже хочеться подарувати своїм рідним тепло й турботу. Саме в такі моменти Тетяна Музиченко дістає пряжу, спиці та починає створювати вироби, які найкраще зможуть передати її любов, ласку і турботу.

Традиція дарувати близьким власноруч в’язані речі перейшла майстрині від бабусі Мані, яка в дитинстві балувала свою внучку одягом,про який мріють маленькі дівчатка – рукавички та шапочки, зв’язані з кролячого пуху.

А от створювати з ниток справжні витвори мистецтва Тетяну навчила сусідка, до якої майстриня ходила в гості разом із сестрою. Незважаючи на те, що сусідка була прикута до ліжка, вона дуже любила рукоділля. Тому коли до неї прийшли маленькі дівчатка з проханням навчити в’язанню, то з радістю передала свої вміння. Тепер вона б могла гордитись своєю ученицею, яка також знайшла себе у в’язанні та не уявляє життя без цього захоплення.

Майстер : Тетяна Музиченко. Фото з експозиції Всеукраїнської виставки в’язання « Тепла осінь » 2016

Майстер : Тетяна Музиченко. Фото з експозиції Всеукраїнської виставки в’язання « Тепла осінь » 2016

Зараз Тетяна в’яже теплі речі своїм рідним, які з задоволенням носять такі ці подарунки. Саме близькі Тетяни підтримують її, надихають на створення нових проектів та додають сил для нових звершень. Також певну допомогу під час процесу рукоділля майстрині надає її кішечка, яка своїм теплом та муркотінням налаштовує на творчий лад.

Окрім того, що Тетяна вкладає у свої вироби частинку душі, вона обов’язково слідкує за тим, щоб колір та форма у її творіннях поєднувались гармонічно. Саме тоді її вироби будуть подобатись і близьким, і друзям. Також майстриня впевнена, що в’язання – це той унікальний вид рукоділля, який полюбився майже всім та ніколи не вийде з моди.

Пані Тетяна взяла участь у Всеукраїнській виставці в’язання « Тепла осінь ». Це дало їй можливість показати свої вироби у всій красі. Експозиція дала поштовх майстрині працювати ще більше і готуватись до майбутніх заходів, присвячених цьому виду рукоділля. Тетяна побачила вироби інших майстрів, дізналась для себе щось нове, а також переконалась, які в українок золоті й невтомні руки.

ї